Попередня     Головна     Наступна






Христофор Філалет




КНИЖКА ДО МИНАЮЧИХ МОВИТЬ


По что новых вещей вЂдЂти желаєте,

нову вещ, мене имЂя, презираєте?

ОтвЂт къ римляном православных содержаще,

иже єгда прежде вЂру цЂлу имяще

И неуничиженны отець преданіа,

всЂ бяху тогда желающе молчаніа.

НынЂ єгда повинных въ всЂх сътворяють,

писанієм же и властію попирають

ВЂру, и не хотя по нужди глаголати,

мною на клеветы въкратцЂ отвЂщати.

Купи, читай, разсуждай, брате и тщателю,

повинни ли, повЂжд се, ккъ благодателю

Превышнєму съ покаанієм възвратятся,

узриши ли, яко неповинни явятся.

Желателнаго приклоненіа по тебЂ

и любовныя же помощи чають себЂ.

Аминь.







XIĄŻKA DO MIJAIĄCYCH MOWI


Co o świeżych nowinach radzi się pytacie,

Nowinę ze mnie maiąc, czemu mię mijacie?

Nowina Greckiey wiary ludziom na zadania

Rzymianom odpowiedać. Poki zachowania,

Y obrzędy, y wiarę niewzruszoną mieli,

Poty na szkrypt wszelki, choć urażny, milczeli.

Teraz, że ich tykaią we wszytko winuiąc,

A y pismem, y mocą na starą szturmuiąc

Wiarę, radzi nie radzi ot się ozywaią

Przez mię, a na potwarzy krotki respons daią.

Kupuy, bracie, czytay, sądz a są li winnymi

Powiedz, do kaiania się naydziesz ie chętnymi.

Uznaszli, sprawę daią, że słuszną o sobie,

Przychylności, pomocy są pewni po tobie.












ПРИМІТКИ



Христофор Філалет

Христофор Філалет — псевдонім автора полемічного антиуніатського твору «Апокрисис, албо ОтповЂдь на книжкы о съборЂ берестейском именем людій старожитнои релЂи гречес.кои... врихлЂ дана». Місце і час видання не позначені. Існує думка (яку не всі дослідники поділяють), що під псевдонімом Христофора Філалета виступив Мартин Броневський, поляк-протестант, який співчував боротьбі українців і білорусів проти окатоличення. Мартин Броневський народився у другій половині XVI ст., після 1692 р. був зв’язаний із магнатами Костянтином Костянтиновичем Острозьким, а пізніше — з Христофором Радзивілом, контактував із Кирилом Лукарісом. За його посередництвом 1599 р. відбувся з’їзд православних і протестантів. Протягом усього життя брав активну участь у політичному житті, виступав на сеймах і сеймиках. На одному з них (сандомирському) виступив проти короля й духівництва. 1632 р. його було обрано делегатом для ревізії «скарбу коронного».

Перше, польськомовне, видання «Апокрисиса» вийшло, судячи з дати прозової передмови, наприкінці 1597 або на початку 1598 року. Друге, українськомовне видання, як вважають бібліографи, вийшло в Острозі 1598 р. між роками 1597 і 1599 (див.: Максимович М. А. Книжная старина южно-русская. — У кн.: Максимович М. А. Собрание сочинений. Т. 3. К., 1880, с. 669 — 670 — раніші видання цієї статті датуються 1849 і 1850 роками; Голубев С. Библиографические замечания о некоторых старопечатных церковнославянских книгах преимущественно конца XVI и XVII ст. — Труды Киевской духовной академии, 1876, № 1, с. 151 — 153).

В. С. Сопиков вважав, що «Апокрисис» було надруковано у Вільні і що його автором був Мелетій Смотрицький (Сопиков В. С. Опыт российской библиографии. Редакция, примечания, дополнения и указатель В. Н. Рогожина, ч. 1. Спб., 1904, с. 4, № 69).

Історію гіпотези про авторство Мартина Броневського див. у кн.: Яременко П. К. Український письменник-полеміст Христофор Філалет і його «Апокрисис», Львів, 1964, с. 10 — 24. За свідченням уніатського письменника Ігнатія Стебельського, Мартин Броневський був аріанином, але, як зауважує М. О. Максимович, «ця назва під пером уніата значить не більше, що «непапіст», особливо стосовно людини, котра написала таку поважну («дельную») книгу проти унії при самому її початку і притому видану від імені всіх православних, на захист православ’я. А втім, і те могло бути, що Бронський (тобто Броневський. — Упор.) належав спершу до якогось із тодішніх реформаційних угруповань, але потім повернувся на шлях істинний...» (Максимович М. А. Книжная старина южнорусская, там же, с. 671).


«Книжка до минаючих мовить». У кн.: Апокрисис, албо ОтповЂдь на книжкы о съборЂ берестейском именем людій старожитнои релЂи греческои через Христофора Филялета врихлЂ дана. [Осторг, 1598], арк. 1 зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 138; Скабалланович Н. Об «Апокрисисе» Христофора Филалета. Спб., 1873; Каратаев, Спб., 1883, № 151; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 488; Попов, К., 1924, № 34; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 38; Быкова, Л., 1973, № 15; Максименко, Львів, 1975, № 196).

Публікації: Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 2. Спб., 1882, ст. 1004 — 1006; Перетц В. Н. Малорусские вирши и песни в записях XVI — XVIII вв. — Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук, т. 4, 1899, с. 883; Перетц, т. 1, ч. 1, Спб., 1900, с. 78.

Тексти подаються за першодруками: ДБЛ і ДПБ РРФСР (Rossica, 12. 55. 12. 84).














Див. також:

ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ. Книжка до минаючих мовить. Українська література XIV-XVI ст.


ХРИСТОФОР ФІЛАЛЕТ. Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.