Попередня     Головна     Наступна






Лаврентій Зизаній


Прожъно тьí ся кýсиш писмо умЂти,

котóрій не хóч менè розумЂти.







ЕПІГРАММА НА ГРАММАТІКУ


Грамматіка писмá всЂх научáєт,

чтырмá чáстми латве уразумля́єт.

Орθогрáфією и просодією,

синтáксисом и етиймолóгією.

A предречéнъноє єи опáтство

подає́т певнóє искýство.

Которіѝ прáгнуть быти досконáли,

в писмЂ и въ словах абы не партáли,

Але изъвЂстъно всé познавáли

и, чогó ся учать, абы добре знáли.

Ключем бо єст, отворя́ючи всЂм ум,

къ познáнію въ препрáвый рáзум.

По кóторой, власне, якъ по въсхóдЂ, пóйдет,

Каждый, єсли хочет, всЂх наук дойдет.







СТІХИ КЪ МЛАДЕНЦЄМ, ВЪВЪДЯЩІИ ИХ НА ДЂЛО


Ужé всякъ тщáтися въ граматіцЂ дá начинáєт,

буйства же дрéвняго дéбелости же дá забывáєт.

Ибо готóво художество от седми первЂ́шеє

бýди же тщаніє вáше пéрвого усерднЂйшеє.







ТИПОГРАФ МЛАДЕНЦЄМ


Не прóсто книжку назывáйте тýю грамматíку,

але настáвницу добру словéнскому язьíку.

Научáєт дóбре писáти и дóбре читáти,

досконáлым и певным бьíти а нЂ въ чом не партáти.

Тую́ вы, о спудéи, мальíм кóшътом собЂ набывайте,

а вели́кого ся рóзуму и росторóпности зъ нéи научáйте.












ПРИМІТКИ



Лаврентій Зизаній

Лаврентій Зизаній Тустановський, рідний брат Стефана Зизанія, походить з Галичини, можливо, зі Львова, з бідної шляхетської чи міщанської сім’ї. Родове його прізвище — Кукіль. «Зизаній» — переклад цього українського слова грецькою мовою. Де вчився — невідомо. Був знавцем церковнослов’янської, грецької і латинської мов. До 1592 р. учителював у львівській братській школі, пізніше — у брестській та віленській братських школах. З 1597 р. протягом трьох літ вчителював у родині князя Богдана Соломирицького у білоруському містечку Баркулабові. Згодом, повернувшись до Галичини, вчив дітей князя Олександра Острозького в Ярославі (від 1600 до кінця 1602 року). Водночас був священиком і проповідником при тамтешній православній церкві. 1612 р. стає священиком у Корці на Волині в маєтку князя Іоакима Корецького. У 20-х роках діє в Києві. 1626 р. бере участь у місії від київського митрополита Йова Борецького до Москви. На київському соборі 1628 р. Лаврентій Зизаній розглядає справу Мелетія Смотрицького. Згодом повертається до Корця. На початку 1634 року був іще живий. Автор букваря («Наука ку читаню и розумЂню писма словенскаго...», Вільно, 1596); граматики («Грамматіка словенска...», Вільно, 1596); один із перекладачів і редакторів «...Андреа архієпископа Кесаріа Каппадокійскіа тлъкованія на апокаліпсій... Іоанна Богослова...», Київ, 1625; укладач «Катехізису», М., 1627.


«Прожъно ты ся кусиш писмо умЂти...». У кн.: Грамматіка словенска... Новосъставлена Л. З. Вільно, братська друкарня, 1596, тит. арк. зв. (див.: Ундольский, М., 1871, № 125; Каратаев, Спб., 1883, № 145; Лукьяненко, І, Л., 1973, № 37). При вірші малюнок, що зображає неписьменного з ключем у лівій руці.

Публікації; Перетц, т. 1, ч. 1, с. 7; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р. Львів, 1911, с. 17.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, 1.7.Па.


Епіграмма на грамматіку. У кн : Грамматіка словенска..., арк. 2,

Публікації: Перетц, т. 1, ч. 1, с. 8; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 17.

Подається за першодруком.


Стіхи к младе[н]цєм въвъдящіи их на дЂло. У кн.: Грамматіка словенска..., арк. 4.

Публікації: Перетц В. Н. т. 1, ч. I, с. 11; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 20.

Подається за першодруком.


Типограф младенцєм. В кн.: Грамматіка словенска..., арк. 4 зв.

Публікації: Перетц В. Н., т. 1, ч. 1, с. 11; Возняк М. Граматика Лаврентія Зизанія з 1596 р., с. 21.

Подається за першодруком.

У цьому творі Лаврентій Зизаній перевіршував прозові передмови: 1) до граматики 1591 р. («ПравовЂрным ученія любителєм єдыныя, святыя каθоличскія й апостолскія церкве, многоименитому россійскому роду, братіи нашей о господЂ радоватися») і 2) прозову передмову до власної граматики («Посланія спудеом изрядъным и всЂм любителем доброглаголивого и пространънаго словеньскаго языка...»). На це вказували ще Н. Засадкевич («Мелетий Смотрицкий как филолог». Одесса, 1883, с. 78) і К. Студинський («Адельфотес», граматика, видана у Львові в р. 1591». Львів, 1895, с. 5).

У першій передмові читаємо: «Бога всесилнаго благостію изобразихом вам, о любоучащійся, христоименитый роде росскій, съ всяким опаством єллинословенъским языком зложеную грамматику, юже издаєм въ общую вам ползу. И вначалЂ убо сію начинающе, четырма же єя частми предобучаємъся, яже сут, орθографія, просодія, етімологія и синтаксис, сирЂч правописаніє, припЂваніє, правословіє і съчиненіє. Предреченноє же єя опаство искусна творит быти тщателя, во словесєх и разсловіях творцев и яже вЂтій наудобнЂйшая. Сія бо єст первая ключ отверзаяй ум разумЂти писанія, от нея же яко по степенєх вси лЂствицу, по чину ученій трудолюбивій достизают...».










   







Див. також:

ЛАВРЕНТІЙ ЗИЗАНІЙ. Українська література XIV-XVI ст.

ЛАВРЕНТІЙ ЗИЗАНІЙ. Українські гуманісти епохи Відродження.

Лаврентій Зизаній. Граматика словенська. (Вільно, 1596).


Енциклопедія «Українська мова». ЗИЗАНІЙ (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович

ЗИЗАНІЙ-ТУСТАНОВСЬКИЙ Лаврентій. Філософська думка в Україні. Біобібліографічний словник










Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.