УГРОРУСЬКА МОВА, угроруський язик, руський язик — локальний книжний варіант української літературної мови, побудований на основі середньозакарпатських говірок з широким залученням елементів церковнослов’янської, російської і навіть угорської мов з метою створити окрему літературну мову для закарпатців. Термін утворено від книж. топоніма Угорська Русь, яким у Галичині та Росії з 17 ст. називали пд. схили Укр. Карпат. У. м. представлена у «Русько-мадярскому словарі» Л. Чопея (1883), «Методичних граматиках угроруського языка» А. Волошина (1907, 1909), у грамат. і правопис. правилах Г. Стрипського тощо. Після розпаду Австро-Угорщини (1918-19) за окрему У. м. виступали мадярофільські керівники утворюваної на Закарпатті автономної «Руської Країни», а в роки угор.-фаш. окупації Закарпаття (1940 — 44) — створене в Ужгороді «Подкарпатское общество наук»; форми цієї мови відбивають передусім видані в той час «Грамматика угрорусского языка для середнихъ учебныхъ заведеній» (1940) та «Грамматика руського языка» І. Гарайди (1941).
Термін «угроруська мова» не однозначний. Він частково входить у ширші поняття «русинська мова» та «руська мова».
Див. також Карпаторуська мова., Русинська мова
Літ.: Грамматика угрорусского языка для середнихъ учебныхъ заведений. Изданіе Регентского комиссарского управленія въ УнгварЂ. Унгваръ, 1940.
П. П. Чучка.
