[Філософська думка в Україні: Біобібліографічний словник. — К., 2002. — С. 184-185.]

Попередня     Головна     Наступна





СУРАЗЬКИЙ (Малюшицький) Василь Андрійович (сер. XVI ст. — між 1604 — 08) — письменник-полеміст, член Острозького науково-літ. гуртка. Народився у шляхетській родині (батько С. — А. Малюшицький — був королівським писарем і власником Суража). У 1575 — 81 рр. С. перебував на службі у кн. К. Острозького; був одним з діячів Острозького культурноосвітнього осередку. За припущенням Я. Ісаєвича, брав участь у підготовці Острозької Біблії (1581), в 1583 р. був міським писарем в Острозі, згодом — суразьким старостою й управителем маєтками заснованого 1585 р. острозького шпиталю. 1590 р. брав участь у диспуті з єзуїтами. Імовірно, що, за дорученням кн. Острозького, С. був зв’язковим при рос. посланцях на виборах польського короля 19.08.1587 р.

Творчість С. вирізняє глибоке знання біблійної і святоотчої традицій. Його філос. погляди склались під впливом християнського неоплатонізму і поширеної в Україні реформаційної ідеології. Характерним для С. є нерозмежованість сфер філософії й теологіїі, протиставлення Бога і світу, розуміння Бога як вічного, надчуттєвого, невидимого й неосяжного. Поняття Бога охоплює й філос. уявлення про субстанцію, адже Бог наділяється атрибутами вічності й нескінченності. Людську природу С. поділяє на зовнішню і внутрішню (або тілесну і духовну), з подальшою диференціацією духовної природи (відповідно до ступеня залежності інтелектуальних процесів від їх тілесного субстрату — ума як вищої умоглядної й творчої сили, спрямовуваної Богом і покликаної відкривати в людині закладену в ній божественну істину), розмислу, що забезпечує пізнання зовнішнього світу й душі як опосередковуючої ланки між двома природами. Сутність внутрішньої людини, отже, виражена в умі, натомість розмисл пов’язаний більшою мірою із "зовнішньою людиною". Пізнання істин, викладених у Св. Письмі, так само як пізнання своєї "внутрішньої людини", що здійснюється через подвиг самопізнання, можливе, за С., лише як містичне осяяння, розумне бачення ума, а відтак не потребує "зовнішнього розуму", раціоналістичної теології на кшталт західної. Схоластика, за переконанням С., не тільки зайва, а й шкідлива. Водночас у нього проглядається тенденція до усвідомлення необхідності опанування світських наук, європейської духовної спадщини, набуття інтелектуального вишколу, бодай з метою вироблення вправності в обстоюванні своєї позиції, вміння захищати вітчизняні духовні традиції.



Твори С.: Книжиця о единой істиной православной верЂ. — Острог, 1588; Псалтырь съ Возследованіемъ. — Острог, 1598.



Про нього див.: Копержинський К. Укр. письменник XVI ст. Василь Суразький. — К., 1926; Ісаєвич Я. Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. — Львів, 1975; Мыцко И. З. Укр. писатель-полемист Василий Суражский — сподвижник Ивана Федорова // Федоровские чтения-1979. — М., 1982; Його ж. Острожский культурно-просветительный центр // Федоровские чтения, 1981. — М., 1985; Його ж. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. — К., 1990; Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991.



Я. Стратій

















Попередня     Головна     Наступна


Вибрана сторінка

Арістотель:   Призначення держави в людському житті постає в досягненні (за допомогою законів) доброчесного життя, умови й забезпечення людського щастя. Останнє ж можливе лише в умовах громади. Адже тільки в суспільстві люди можуть формуватися, виховуватися як моральні істоти. Арістотель визначає людину як суспільну істоту, яка наділена розумом. Проте необхідне виховання людини можливе лише в справедливій державі, де наявність добрих законів та їх дотримування удосконалюють людину й сприяють розвитку в ній шляхетних задатків.   ( Арістотель )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть мишкою ціле слово та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.